Постінсультна реабілітація спрямована на продовження інтенсивної, невідкладної терапії з метою зменшення шкоди, завданої мозку хворого. Розрізняють ранню та пізню довгострокову реабілітацію. Враховуючи особливості біологічних процесів внаслідок інсульту, ранню реабілітацію бажано розпочати протягом 24 годин після інсульту. Нижче наведено рекомендації щодо постінсультної нейрореабілітації пацієнтів від Австрійської асоціації щодо боротьби з інсультом (ASS).

Рання реабілітація

Для того щоб знизити показники смертності та інвалідності від інсульту, має бути створений інсультний блок, що включає фізіотерапевтів, реабілітологів, психологів, логопедів і соціальних працівників. Медичний персонал інсультного блоку надає цілеспрямовану допомогу та проводить реабілітацію, але не займається невідкладною терапією та діагностикою.

При ранній реабілітації рекомендується проводити консультації з головним неврологом та іншими фахівцями, щоб визначити та задокументувати цілі терапії, відзначити її прогрес. Консультації повинні враховувати супутні захворювання, у тому числі психічні розлади, інвалідність, та бути регулярними (щонайменше раз на тиждень).

Родичів хворого необхідно проінформувати про інсульт, його причини, лікування, профілактику, реабілітаційні заходи. Інформування родичів може відбуватися індивідуально чи у групах.

Довгострокова реабілітація

Огляд постінсультних хворих слід проводити не пізніше ніж через 3 місяці після інсульту з огляду на супровідні документи, видані під час виписки. Потім слід призначати огляд через 12 місяців, а потім проводити щорічно протягом 3 років.

Хворі, які пережили інсульт, скаржаться на м'язову слабкість у кінцівках (як постраждалих, так і не постраждалих) та знижену кардіореспіраторну витривалість. Їх слід мотивувати займатися фізичною активністю, щоб знизити показники інвалідності та покращити рухову активність. Тренування за методикою активності повсякденного життя (ADL) ефективні протягом року після інсульту та проводяться в домашніх умовах після виписки.

Програми фізичної реабілітації (що включають тренування балансу, вправи для верхніх та нижніх кінцівок) слід розробити та запропонувати всім постінсультним пацієнтам, які можуть у них брати участь. Кожен хворий має отримати письмовий план подальшої терапії.

Терапевтичні заходи

Протягом 48 годин після інсульту слід провести аналіз стану хворого за Міжнародною класифікацією функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я. На основі результатів команда фахівців разом із хворим та його родичами ставить цілі лікування. Завдяки ранньому терапевтичному аналізу, можна вибрати оптимальні індивідуальні методи терапії.

У перші тижні та місяці хворому рекомендується виділяти кілька годин на день на тренувальні заходи. Хворі повинні мати можливість самостійно тренуватись. Також рекомендується самостійно та регулярно вирішувати завдання з поступовим підвищенням інтенсивності. Завдання мають мотивувати хворого, бути зрозумілими, мати достатню кількість повторень. Від лікаря постінсультний пацієнт повинен отримати чіткі інструкції щодо виконання тренувань та завдань і зворотний зв'язок у разі потреби. Завдяки такому підходу хворий зможе самостійно планувати реабілітацію та керувати результатами.

Ефективними лікарськими засобами у постінсультній реабілітації, згідно з низкою досліджень, вважаються препарати леводопи, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та Церебролізин^®. Церебролізин^® може прискорити відновлення рухових розладів верхніх кінцівок після інсульту при введенні 30 мл протягом 3 тижнів і довше. Ефективність вітамінів та харчових добавок не доведена