Травматичне пошкодження головного мозку – розуміння дифузного аксонального пошкодження та його впливу
Вступ
Дифузне аксональне пошкодження (ДАП) є однією з найтяжчих форм травматичного пошкодження головного мозку (ТПГМ), що щорічно вражає тисячі людей у всьому світі. Воно часто виникає внаслідок раптових і сильних рухів мозку, зазвичай під час дорожньо-транспортних пригод, падінь, нападів або травм, пов’язаних зі спортом.
Патофізіологія ДАУ
ДАП спричинене раптовими прискорювально-гальмівними або ротаційними силами, що діють на голову та мозок, що призводить до поширеного пошкодження аксонів, особливо на межі сірої та білої речовини. Ці механічні сили викликають розтягнення, скручування та розрив нервових волокон (аксонів), що ініціює каскад біохімічних процесів, які порушують нейронні зв’язки. Основні уражені області включають стовбур мозку, мозолисте тіло, парасагітальну білу речовину та мозочок.
Класифікація ДАП
ДАП поділяється на три ступені залежно від локалізації ушкоджень:
- Ступінь I – аксональні ушкодження в півкулях головного мозку.
- Ступінь II – вогнищеві аксональні ушкодження в мозолистому тілі.
- Ступінь III – вогнищеві та множинні аксональні ушкодження в стовбурі мозку.
Вплив, прогноз та діагностика
ДАП спричиняє значні довгострокові порушення фізичних, когнітивних і поведінкових функцій, що впливає як на якість життя пацієнтів, так і на їхні сім’ї та суспільство в цілому. Для оцінки відновлення широко використовується розширена шкала результатів Глазго (GOS-E).
- Рівень смертності: приблизно 30% пацієнтів з ДАП не виживають протягом шести місяців після травми.
- Виживання: серед тих, хто виживає, 90% знову стають незалежними в повсякденному житті, тоді як 10% потребують тривалого догляду.
- Тяжкість і відновлення: пацієнти з легшими формами ДАП (ступені I та II) зазвичай мають кращі прогнози.
Сучасні методи візуалізації, такі як комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ), відіграють ключову роль у виявленні аксональних ушкоджень і визначенні тяжкості ДАП.
Сучасні дослідження та виклики
Стратегії лікування в основному спрямовані на інтенсивну медичну допомогу, що дозволяє контролювати набряк мозку та підтримувати нейровідновлення. Незважаючи на прогрес у нейровізуалізації та реабілітаційних методах, ДАП залишається серйозним викликом сучасної медицини. Поточні дослідження зосереджені на вдосконаленні ранньої діагностики та розробці нейропротекторного лікування для покращення результатів відновлення.
Потенційна роль Церебролізину® в лікуванні ДАП
Перспективним підходом є використання Церебролізину®, нейропротекторного засобу, відомого своїм мультимодальним впливом на виживання та відновлення нейронів. Дослідження показали, що Церебролізин®:
- Зменшує нейрозапалення, пригнічуючи активацію мікроглії та знижуючи рівень TNF-α.
- Запобігає руйнуванню цитоскелета, зменшуючи активність каспази-3, що знижує рівень апоптозу, визначеного за β-актином та α-тубуліном.
- Захищає нейрони від ексайтотоксичності, запобігаючи токсичному впливу глутамату.
Завдяки своїм протизапальним, антиапоптотичним і протиексайтотоксичним властивостям, Церебролізин® є перспективним терапевтичним засобом для зменшення вторинних ушкоджень мозку при ДАП та інших нейротравматичних станах.
Церебролізин® також сприяє довготривалим процесам відновлення, що було підтверджено в серії клінічних досліджень CAPTAIN, які включали пацієнтів з ДАП. У цих дослідженнях оцінювали когнітивні функції, увагу, пам’ять і депресивні стани. Результати показали, що пацієнти, які отримували Церебролізин®, мали значно кращі показники відновлення порівняно зі стандартною терапією.
Клінічні дослідження у сфері травматичних ушкоджень головного мозку залишаються одним із ключових напрямків для отримання додаткових доказів ефективності лікування. Пацієнти з ДАП можуть бути перспективною групою для досліджень завдяки відносно однорідним паттернам ушкоджень та значній потребі у дієвих методах лікування.